Topola

153

Христі обитала вся полнота Отца, Сервети находити нужными с ділять нисколько заміченій, чтобы предупредить могущія явиться у читате.ія обвиненія его въ патрипассіанстві. Подобный упреки, по его замічанію, возможени разві только си точки зрішя софйстическаго идіотизма. Не утверждаешь ли они, что не сущій ви Сьші, но сами Сыни страдали? Притоми не ясно ли, что Сыни страдали лишь по плоти, ибо всякое страданіе относится исключительно ки плоти чоловіка, а не ки духу или душі его, не ки обитающему ви неми ангелу ( 1 )?. Савелліане по праву заслуживаюти упреки ви патрипассіанстві, потому что, не знакомые си домостроительствоми слова и выходя изи поняття философскаго логоса, они представляли себі другаго Сына помимо чоловіка Христа, Сына, который вмісті си тіми были у нихи и Отщеми. Отсюда у нихи естественно вытекло ложное заключеніе: Yerbiim factum est саго et Verbum est Pater; ergo Pater factus est саго (слово сділалось плотію и слово есть Отеци, слідовательно Отеци сділался плотію) ( 2 ). Они избіжали бы подобныхи вывояовъ, если бы смотріли на Отца и Сына каки на дві различныя диспозицій и на воплощеніе послідняго каки на акти божественнаго домостроительства, каки на изміненіе нікоторьіми образоми лишь случайное ( 3 ). Если же, даліе, чоловіки Христоси называется ви свящ. писаній силою или мудростію Бога, отраженіеми божественнаго величія, то это разві только скотисту можети подать поводи ки нікоторьіми трудностями. Извістно всякому, что ви еврейскоми языкф весьма

f 1) Sicut propria passio carnis est nasoi, ita propria passio carnis est pati, flagellari, crucifigi, mori et resurgere; nec aliquo modo ad spiritum ilia attinent; anima enim' non moritur, sed c.aro. Quis lam profanus concederet. angelum in me existentem raortuum esse, quantum ego moriar. De Trinit. error, л. 76, П Ibid. л. 77. ( 3 ) Ibid.